Хилюк Тихін Феофанович
| Тихін Феофанович Хилюк | |
|---|---|
 Могила Тихона Хилюка в с. Нижнів | |
| Народження | 1883 с. Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії |
| Смерть | 29 серпня 1920 м. Нижнів, ЗУНР |
| Країна | .svg){kind=small} УНР |
| Приналежність |  Армія УНР |
| Звання | хорунжий |
| Командування | хорунжий Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР |
| Війни / битви | Українсько-більшовицька війна |
Хилюк Тихін Феофанович (1883, с. Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії — 29 серпня 1920, м. Нижнів, ЗУНР) — хорунжий Кінної сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Народився у 1883 році в селі Гурівці Бердичівського повіту Київської губернії (тепер село Гурівці Козятинського району Вінницької області). Родина Хилюків була заможною. Батько мав власного вітряка та добротну хату у Галасаївому кутку Гурівців. У господарстві допомагали троє синів: Юстин, Омелько та Тихін. Коли в селі занепала стара дерев'яна церква (1735 року будівництва) Феофан Хилюк виступив з ініціативою зведення нової. Відтак Феофан став церковним старостою у відродженому храмі.
Тихін закінчив вищу початкову школу. 5 березня 1920 р. вступив до Окремого відділу ім. Івана Сірка Армії УНР на посаду молодшого старшини кулеметної ватаги. З травня 1920 р. продовжив службу в Кінній сотні штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Від травня 1920 року й аж до самої гибелі брав участь в усіх бойових діях 8-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Під час спроб 41-ї радянської дивізії форсувати Дністер проявив себе як хоробрий старшина. В одному з таких боїв, який мав місце 28 серпня 1920 року поблизу села Комарівка (тепер Тернопільська область), прикривав тили 9-ї бригади кулеметним вогнем. Попри шалений натиск червоних Тихін Хилюк не залишив своєї вогневої позиції. Він був заскочений ворогом з-за спини і заколотий багнетом.
Завдяки хоробрості хорунжого Тихона Хилюка, козака Андрія Марчака, козака Єрмолаєва, хорунжого Василя Кривли, хорунжого Костя Пашкевича, сотника Віроцького (Вироцького) 9-та бригада Армії УНР уникнула загибелі в районі села Шкільна Гута. Сам Хилюк отримав важке поранення. Козаки перенесли Тихона через річку. Зупинились у місті Нижнів (тепер село Тлумацького району Івано-Франківської області). Наступного дня, 29 серпня, хорунжий Хилюк помер. Поховали українського старшину з військовими почестями на міському цвинтарі.[1]
Після Другої Світової війни його могила, в числі інших військових поховань, була знищена комуністами[2].
Мав дружину та четверо дітей. Подальша доля родини невідома.
12 серпня 2012 року відбулось освячення пам'ятника на могилі хорунжого Армії УНР за ініцативи активістів благодійної ініціативи «Героїка»[3]. Гроші на виготовлення пам'ятника пожертвували доброчинці з центральних, східних та південних областей України. Звернення про допомогу до Івано-Франківської облдержадміністрації та до окремих депутатів обласної ради були ними проігноровані[4]
- ↑ Подобєд П. Знайти хорунжого\\ Персонал плюс. — К., 20.03.2012. — № 10 (467)
- ↑ Подобєд П. Знайти хорунжого\\ Персонал плюс. — К., 20.03.2012. — № 10 (467)
- ↑ Звіт. Петлюрівський хрест на могилі хорунжого Армії УНР Тихона Хилюка. \\ Благодійна ініціатива «Героїка». Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2012. [Архівовано 2016-03-10 у Wayback Machine.]
- ↑ На Прикарпатті через 90 років після смерті вояка Армії УНР встановили йому пам'ятник. \\ Час і події. — Чикаго, 15.08.2012. — № 2012-33
- Павло Подобєд. Знайти хорунжого. 09.03.2012 \\ Благодійна ініціатива «Героїка»[недоступне посилання з липня 2019]
- На Прикарпатті через 90 років після смерті вояка УНР встановили йому пам'ятник // Радіо Свобода 13 серпня 2012
|
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |